субота, 9 липня 2011 р.
grapehouse: animals are outside today // colleen plumb
grapehouse: animals are outside today // colleen plumb: "Animals are Outside Today is a quiet yet unflinching surveillance into a society whose child-like affection for animals is coupled with an e..."
середа, 6 липня 2011 р.
На майбутнє
1. Л. О. К., переглянувши випадково моє есе про "Таємницю третьої планети" з погляду екокритики, сказала мені й не тільки, що ми маємо неправильні уявлення про деконструкцію. Проблеми, наскільки я зрозуміла (а це було нелегко, тож можєу помилятися) - проблеми полягають у тому, що: а. Деконструкція - це не метод. б. Деконструкція - це не тільки Дерріда, щодо цього Л. О. порадила читати словник Ільїна. Я це зробила, про результати доповім у наступному дописі. 3. Деконструкція (принаймні у виконанні моєму і ще оджнієї студентки) - це зовсім не актуально для філологів сучасності, це стара мода, зараз розвиваються інші напрямки. Усе це треба осмислити і придумати гарну відповідь чи пояснення для себе самої. Може, я і справді займаюся... як би це тактовніше сказати... горобців лічу.
2. Буквально через кілька днів п. Дз. подала мега-цікаву ідею щодо nature writing на пострадянському просторі. Можна було би дослідити це явище в постколоніальному ракурсі: де не можна було говорити про суспільство, письменники нерідко вдавалися до природи. Якщо не в Україні, то в Росії так точно є цілі покоління таких письменників. Непогано також, сказала вона, знову звернутися до теми Чорнобиля, але через багато-багато часу (по-перше, тема затерта і скандальна, я й сама бачила, як деякі шановані люди на неї реагують, по-друге, нині досить усталеним є погляд Т. Гундорової, він сумнівний, але дослідниця вона авторитетна). Неодмінно треба зробити шорт-ліст environmental i nature writing - письменників України і найближчих сусідів.
3. П. Р. розповів про теріоморфізм у Дубравки Угрешич.
4. Н. наскаржилася, що естонське еко- і біосеміотичне ком'юніті якось мало уваги приділяє людському життю і людській літературі. У зв'язку з цим (ну, і не тільки) я подумала, що цікаво було би дослідити, як конструюється ідея людини (поміж ангелом і твариною, як ми пам'ятаємо) у таких, наприклад, письменників, як Винниченко і Підмогильний. Ці письменники частенько звертають увагу на "дике, природне", тобто інстинктивне в людині. Тут може бути купа питань: а. Які є культурно сконструйовані стандарти інстинктивного, які з них були актуальні тоді, чому? б. Як це інстинктивне в людині можна розглянути в контексті всього живого (тварини, рослини етцетера) - і просто всього живого, і репрезентацій цих інших видів у названих письменників. в. Є певна традиція зображення тварин і людей як тварин (приблизно про це, але щодо рослин, я писала у своєму попередньому дипломі). Наприклад, птахи небесні як символ свободи. У модерністів до цих символів ставлення неоднозначне: вони знають про ці конвенції і частенько порушують. Наприклад, Зеров у вірші "Тополя" відверто глузує з Шевченка з того приводу, що тополя - деоево насправді зовсім не українське за походженням, при цьому ще й формулюючи це так, що відразу виникають асоціації з сосною і пальмою в різних європейських романтиків. Що саме з цієї традиції письменники знають і використовють, що намагаються змінити й чому?
Отаке, не знаю, чи знадобиться воно мені колись.
2. Буквально через кілька днів п. Дз. подала мега-цікаву ідею щодо nature writing на пострадянському просторі. Можна було би дослідити це явище в постколоніальному ракурсі: де не можна було говорити про суспільство, письменники нерідко вдавалися до природи. Якщо не в Україні, то в Росії так точно є цілі покоління таких письменників. Непогано також, сказала вона, знову звернутися до теми Чорнобиля, але через багато-багато часу (по-перше, тема затерта і скандальна, я й сама бачила, як деякі шановані люди на неї реагують, по-друге, нині досить усталеним є погляд Т. Гундорової, він сумнівний, але дослідниця вона авторитетна). Неодмінно треба зробити шорт-ліст environmental i nature writing - письменників України і найближчих сусідів.
3. П. Р. розповів про теріоморфізм у Дубравки Угрешич.
4. Н. наскаржилася, що естонське еко- і біосеміотичне ком'юніті якось мало уваги приділяє людському життю і людській літературі. У зв'язку з цим (ну, і не тільки) я подумала, що цікаво було би дослідити, як конструюється ідея людини (поміж ангелом і твариною, як ми пам'ятаємо) у таких, наприклад, письменників, як Винниченко і Підмогильний. Ці письменники частенько звертають увагу на "дике, природне", тобто інстинктивне в людині. Тут може бути купа питань: а. Які є культурно сконструйовані стандарти інстинктивного, які з них були актуальні тоді, чому? б. Як це інстинктивне в людині можна розглянути в контексті всього живого (тварини, рослини етцетера) - і просто всього живого, і репрезентацій цих інших видів у названих письменників. в. Є певна традиція зображення тварин і людей як тварин (приблизно про це, але щодо рослин, я писала у своєму попередньому дипломі). Наприклад, птахи небесні як символ свободи. У модерністів до цих символів ставлення неоднозначне: вони знають про ці конвенції і частенько порушують. Наприклад, Зеров у вірші "Тополя" відверто глузує з Шевченка з того приводу, що тополя - деоево насправді зовсім не українське за походженням, при цьому ще й формулюючи це так, що відразу виникають асоціації з сосною і пальмою в різних європейських романтиків. Що саме з цієї традиції письменники знають і використовють, що намагаються змінити й чому?
Отаке, не знаю, чи знадобиться воно мені колись.
Підписатися на:
Дописи (Atom)