Поточне

Н.Н. (ініціали несправжні) сказала важливу річ: фантастика - це симптом. Так от, екологічна етика, формована у 60-80-х - теж симптом. (Н. Н., познайомившись зі мною, спитала, чому я така активна зелена активістка, і я відразу стала виправдовуватись)). Наскільки продуктивно може його осягнути літературознавство, важко сказати, але принаймні моєму дослідженню це надає сенсу. Екокритика є виразним проявом екологічної свідомості і їй як ніде більше вдалося висловити всі її особливості і сформувати для цього концептуальний апарат. Я час від часу стикаюся з текстами енвайронменталістів, свідомих природничників, митців, і для них стають актуальними всі ці екокритичні поняття. Лишегу хоча б почитати - таке враження, що він був знайомий із Бюеллом)))
Власне, метафора тексту як організму дуже давня, але сучасна її актуалізація має інший етичний відтінок, ніж раніше. Найближче до цього стоять авангардисти і неокласики 20-30-х рр. (у багатьох національних культурах), а також автори зі Сходу (маю на увазі хоку та інші мініатюри такого плану), хоча про останніх стверджувати не беруся - я мало знаю ту літературу.
Ще одна важлива річ, за яку дякую Р. Поети 20-х і 30-х в українській культурі були уважними до фізичних особливостей довкілля (природних процесів, видів рослин і тварин етц.), вряди-годи для більшого ефекту змішуючи це з міфологією. Чого не скажеш про 60-ків, у яких тут і там природа є лише черговою метафорою для зображення людських досягнень і не-досягнень. дуже легкопереконатися в цьому, порівнявши, як не дивно, тексти про хліб і загалом гастрономію. та й не тільки про хліб) Хоч як на це впливав травматичний досвід голодомору, але 60-к олійник оцінює рослини позитивно такою мірою, якою їх можна зжерти чи якось використати (при цьому свідзінський, на очах у якого то все відбувалося і який сам сильно голодував, пише фактурний "Хліб, ляляля молоко, золотистого масла платівка..." без жодних натяків, що це може бути спожитим, складає оду бурянам, не розділяючи дике і приручене, і ніде не говорить не проя кий голод. все тому, що він не скаржиться: досвід замовчування і приниження навчив його солідарності з мовчазним рослинним світом). олійник мав погляд на мову, подібний до погляду на рослини: є хороші слова, а є погані, які ми полемо (так і рильський писав і. до речі, цікаво. коли) - у нього є страшно кумедний вірш із осудом молодіжного сленгу. Усе це дуже цікаво в контексті того, як 60ки інтерпретували Чорнобиль: скільки памятаю, у Драча туди домішано багато історії. але історії не археологічно пережитої через актуальний дотик до її слідів, а текстуальної, міфологічної. В цьому варто розбиратися. Я би навіт статтю написала, так це цікаво.